Хоча ось щас варто сказати, що в холодильнику були виявлені залишки руколи упаковка «прошутто» . Рукколу було вже шкода, бо ніщо не вічне в холодильнику, прошутто б спокійно дожила до вересня, але їсти хотілося сьогодні! Ось.

Мені чомусь поєднання смаків здалося таким...по-справжньому насиченим, чоловічим.... Інтуїтивно ж все. А салатна ентропія - взагалі штука спонтанна.

Ще знадобитися пара стиглих томатів (краще маленьких або черрі) і «бородинський» хліб. І ось тут «ахтунг», «эттеншн», «ганьба»! Якщо ви НЕ ЛЮБИТЕ «бородинський» хліб - то беріть звичайний, той, який ви любите, бо смак бородінської сприймається не всіма, а в салаті в цьому він буде грати одну з головних ролей!
Ріжемо його на невеликі грінки і підсмажуємо в невеликій кількості «олів ойл»:

На тарілці розкидуємо рукколу (от блін, який раз вже вона у мене користується в самоті, а добре б, щоб ви потоваришували її з будь-яким іншим салатом! Правда.)

Зверху томати і готові грінки...

Тут варто згадати нехитру заправку. Майже класичний «вінегрет»: оливкова олія, бальзамік, лимонний сік, цукор, сіль, перець і добре буде кілька крапель «ворчестера». Бальзамік я знову взяв ягідний (точніше змішав з звичайним - цукор не клав в заправку з такої нагоди), бо... Бо майже кожен салат мріє, щоб його заправили таким бальзаміком , а тут ще і найтонше прошутто, дещо від такого поєднання тільки виграє...

Коротше вийшло прикольно. З келихом холодного червоного вина вийшла відмінна вечеря. 

Ось так іноді на підсвідомому рівні народжуються цілком собі пристойні салати...

Смачного!!